Бомбардування житлових районів, масові захоронення цивільного населення, гуманітарна криза… Це реальність, яку довелось пережити жителям Маріуполя, через спроби країни-агресорки стерти півмільйоне місто на Донеччині з лиця землі. Внутрішньо переміщені особи та біженці, які покинули портово-промислове місто, стали однією з найбільш вразливих груп українського населення. Їх дім став не тільки одним із найзапекліших місць бойових дій, але й інструментом інформаційної війни.
11 березня фільм «20 днів у Маріуполі» режисера Мстислава Чернова отримав перший в історії України «Оскар» у номінації «Найкращій документальний повнометражний фільм». Українська стрічка про місто, що було взяте в облогу і майже знищене російською армією, викликала безліч гнівних коментарів від росіян.
Нагорода від Американської кіноакадемії та визнання фільму міжнародною спільнотою не стали на заваді російським пропагандистам, що одразу ж після церемонії назвали кінострічку «збірником фейків» та «видумкою», а показ «20 днів у Маріуполі» на території РФ був заборонений.
Окрім воєнних злочинів Росії, кінострічка демонструє зокрема і цинізм російської пропаганди – поки маріупольці переживали жахи війни та жорстокий терор з боку країни-агресорки, пропагандисти стверджували, що всі журналістські докази військових злочинів російської армії проти цивільного населення є вигадкою.
Окрім воєнних злочинів Росії, кінострічка демонструє зокрема і цинізм російської пропаганди – поки маріупольці переживали жахи війни та жорстокий терор з боку країни-агресорки, пропагандисти стверджували, що всі журналістські докази військових злочинів російської армії проти цивільного населення є вигадкою.
«Авіаудар, який нібито мав місце бути, повністю режисована провокація»,
заявив офіційний представник Міністерства оборони РФ Конашенков Ігор.
«Лікарню перетворили на знімальний майданчик, запросили статистів та акторів»
– російські новини.
«Це інформаційний тероризм»
– директор департаменту інформації та друку Міністерства закордонних справ Російської Федерації Марія Захарова у своєму телеграм-каналі.
Навіть посольство Росії у Великобританії на своїй сторінці у Твіттері навесні 2022 року опублікувало серію постів про обстріл полового будинку. Вони запевняли – фотографії з розбомбленого російською армією пологового будинку є інсценуванням, а люди зі знімків – проплачені актори.
Журналісти «Суспільного» поспілкувалося з маріупольцями, які у перші тижні повномасштабного вторгнення залишалися у місті, щоб дізнатися їх емоції після перегляду «20 днів у Маріуполі».
«Це дійсно правдиві події. Це події, які відбувалися в Маріуполі, про те, як Росія цинічно нищила місто Маріуполь. Про те, як вона бомбила це місто. Про те, як вона вбивала мирних громадян України»
— розповів Олександр Халявінський, який керує центром «ЯМаріуполь» у Дніпрі.
Ще один маріуполець Дмитро Бобровський, який прожив 21 день у підвалі в Маріуполі, назвав кінострічку “реальною правдою і болем для кожного жителя міста”.
Цей документальний фільм не тільки дав можливість розповісти історію Маріуполя і маріупольців світові, а й став кінематографічним здобутком України. Але краще б його не було, говорить режисер.
«Ймовірно, я перший режисер в історії, який скаже, стоячи на цій сцені: «Хотів би я, щоб цього фільму не було». Я б віддав цю нагороду, щоб Росія ніколи б не нападала на Україну, ніколи не захоплювала наші міста, щоб не вбивала десятки тисяч українців, щоб не утримувала заручників — цивільних і солдатів, які захищали свою землю. Правда переможе. І люди в Маріуполі, і ті, хто віддав свої життя, ніколи не будуть забуті. Фільми формують спогади, а спогади формують історію. Спасибі всім, спасибі Україні. Слава Україні!»
— заявив під час вручення премії Мстислав Чернов.
Документальний фільм розповідає про перші 20 днів повномасштабного вторгнення, оточення та знищення міста у Донецькій області. Це свідчення жахів війни, зафіксовані військовими репортерів, які опинилися в епіцентрі подій буквально за годину до вторгнення. Протягом наступних 20 днів Мстислав Чернов та Євген Малолетка документували численні воєнні злочини російських військовослужбовців. Ризикуючи життям, їм вдалось вивезти з охопленого війною міста фото та відео докази, подолавши 15 російських блокпостів. Фільм – спільна робота репортерів Чернова та Малолетки, а також продюсерки Василіси Степаненко, яка працювала разом із ними в Маріуполі.
Ілюстрація зґенерована за допомогою Gemini AI
+ Немає коментарів
Додайте свій