Міжнародний день видимості трансґендерних людей: між прогресом і викликами

Щорічно з 2009 року 31 березня відзначається Міжнародний день видимості трансґендерних людей. Він був створений у 2009 році трансактивісткою Рейчел Крендалл-Крокер зі Сполучених Штатів. На її думку, потрібно було привернути увагу суспільства до викликів, з якими стикаються трансґендерні особи, підвищувати обізнаність суспільства та відзначати внесок таких людей у розвиток та життя суспільства. В 2021 році ідею Дня вперше публічно підтримав президент США. 

В Україні День видимості не затверджували на державному рівні, проте рівень толерантності громадян України до ЛҐБТК+ спільноти суттєво зростає. Про це свідчить дослідження Національного Демократичного Інституту Міжнародних Відносин (НДІ). Опитування в листопаді 2023 року продемонструвало, що толерантність українців до прав ЛҐБТК+ людей збільшилась на 45% в порівнянні з груднем 2019 року.

Хоча показники зростають, деякі члени спільноти, зокрема і трансґендерні люди, регулярно повідомляють про ігнорування, приниження чи переслідування.

Один з показових прикладів дискримінації транслюдей стався у серпні 2023 у центрі Львова. Невідомий побив трансґендерну військову на ім’я Хелен, що приїхала до міста на похорон мами. Про це повідомила на своїй сторінці в Instagram громадська організація «КиївПрайд». Дівчина сиділа на центральній вулиці міста та спілкувалася по відеозв’язку зі своїм партнером. Раптом до неї наблизився незнайомий чоловік та почав агресивно спілкуватися із Хелен, образливо лаяти її ґендерну ідентичність. Незважаючи на прохання дати спокій, чоловік ударив військову в обличчя. У повідомленні правозахисників говориться, що після першого удару жертва втратила координацію, а зловмисник вдарив її ще кілька разів. Хелен вдалося зафільмувати напад на мобільний, пізніше вона звернулася до правоохоронних органів.

На жаль, подібний випадок не є поодиноким ані Україні, ані у світі. За даними щорічного «Моніторингу вбивств транслюдей» від TGEU (Transgender Europe) з 1 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року було зареєстровано 321 вбивство транслюдей і ґендерно-різних людей. 94% жертв є трансжінками або трансфемінними людьми, а 45% вбитих у Європі були мігрантами або біженцями.

Міфи про трансґендерних людей

МІФ 1. Трансґендерність – слідство неправильного виховання

Думка, що трансґендерність є наслідком неправильного виховання є хибною і базується на застарілих стереотипах. Переважна більшість трансґендерних людей зростають у звичайних сім’ях і отримують таке ж саме виховання, як і нетрансґендерні. Ґендерна ідентичність формується ще до народження і не залежить від методів виховання. Трансґендерність є природньою варіацією людського досвіду, а не результатом помилок батьків у дитинстві.

Неприйняття та спроби «виправити» ґендерну ідентичність дитини можуть завдати серйозної шкоди її психологічному здоров’ю та благополуччю. Натомість, створення атмосфери любові, поваги та підтримки є ключовим для забезпечення гармонійного розвитку трансґендерних дітей.

МІФ 2. Гомосексуали змінюють стать через тиск з боку суспільства і внутрішню гомофобію

Твердження, що гомосексуальні люди змінюють свою стать через тиск суспільства та внутрішню гомофобію, є хибним та створеним на нерозумінні різниці між ґендерною ідентичністю та сексуальною орієнтацією.

Сексуальна орієнтація це романтичне та сексуальне тяжіння до людей певної статі. А ґендерна ідентичність – глибинне відчуття приналежності до чоловічої, жіночої або ґендерно нейтральної ідентичності. Можливе рішення трансґендерних людей пройти процес зміни статі зумовлене їхнім бажанням привести своє тіло у відповідність до власної ґендерної ідентичності, а не сексуальної орієнтації. Серед трансґендерних людей є представники різних сексуальних орієнтацій: гетеросексуальні, гомосексуальні, бісексуальні та інші.

Натомість, внутрішня гомофобія та зовнішній тиск суспільства навпаки можуть змушувати людей приховувати свою справжню сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність.

МІФ 3. Трансґендерність – це «чергове модне збочення».

Стверджувати, що трансґендерність є виключно «модним збоченням», означає проявляти упередженість до цього явища.

Для трансґендерних людей їхня ґендерна ідентичність є невід’ємною частиною буття, а не модною тенденцією чи забаганкою. Вони сприймають невідповідність між тілом та психікою, як серйозну проблему, яка потребує вирішення задля досягнення психологічної гармонії. Процес зміни статі часто супроводжується значними психологічними та фізичними труднощами. Їх не можна назвати особливостями моди чи персональними забаганками.

МІФ 4. Трансґендерність можна вилікувати у психіатра або психотерапевта.

Трансґендерність не є хворобою чи розладом, яку можна «вилікувати». Це природний прояв ґендерної ідентичності людини, який не становить загрози для здоров’я.

Психологічний стан розглядається як розлад лише тоді, коли він спричиняє значні страждання або заважає особі у повсякденному житті. Сама по собі трансґендерна ідентичність не є причиною таких проблем. Проте, через стигматизацію та дискримінацію, з якими стикаються трансґендерні люди, вони можуть відчувати тривогу, депресію чи інші психологічні проблеми. І власне вони можуть потребувати професійної допомоги.

МІФ 5. Процес корекції статі заводиться до відрізання /пришивання пенісу. Принаймні, це найголовніше, чого прагнуть трансґендери

Процес корекції статі для трансґендерних людей є набагато складнішим і глибшим, ніж хірургічні процедури. Операція з корекції статевих органів є важливим кроком, але це не єдина і не найголовніша мета.

Вкрай важливо і надалі підвищувати людську обізнаність щодо питань ґендерної ідентичності. Лише усуваючи бар’єри нетолерантності, ми зможемо досягти повноцінної інтеграції трансспільноти у всі сфери суспільного життя. Забезпечення рівності та захисту від дискримінації для людей незалежно від їхньої ґендерної ідентичності має стати пріоритетом для демократичного і гуманного суспільства.